ДБН В.2.2-40:2018 – вимоги до інклюзивності будівель і споруд: повне технічне роз’яснення для архітекторів та керівників

ДБН В.2.2-40:2018 «Інклюзивність будівель і споруд» є базовим нормативним документом, що визначає вимоги до формування доступного середовища в Україні. Його положення регламентують параметри планування, облаштування та технічного оснащення будівель і споруд з урахуванням потреб маломобільних груп населення (МГН).

Документ є обов’язковим до застосування під час нового будівництва, реконструкції та капітального ремонту об’єктів цивільного та громадського призначення. Невідповідність вимогам ДБН може мати практичні наслідки — від зауважень державної експертизи до відмови в прийнятті об’єкта в експлуатацію, штрафних санкцій або судових спорів.

На практиці вимоги інклюзивності часто сприймаються фрагментарно — як перелік окремих технічних рішень (пандус, поручні, спеціальний санвузол). Такий підхід призводить до помилок у проєктуванні й реалізації, оскільки ДБН В.2.2-40:2018 базується на системній логіці доступності, а не на ізольованих елементах.

У цьому матеріалі наведено структуроване технічне роз’яснення стандарту: його логіку, ключові вимоги та практичні аспекти застосування для об’єктів різного функціонального призначення.

Для кого цей матеріал: цільова аудиторія статті про ДБН

• керівники та власники об’єктів нерухомості;
• архітектори та проєктувальники;
• забудовники та девелопери;
• управляючі компанії та технічні служби;
• фахівці, залучені до підготовки проєктів для державної експертизи.

Що ви отримаєте: ключові переваги читання роз’яснення ДБН В.2.2-40:2018

• розуміння структури та логіки ДБН В.2.2-40:2018;
• ключові технічні параметри для основних елементів будівель;
• відмінності у застосуванні вимог для нового будівництва та реконструкції;
• практичні орієнтири для впровадження інклюзивних рішень.

Генезис ДБН В.2.2-40:2018: як з’явився стандарт інклюзивності

ДБН В.2.2-40:2018 набув чинності 1 квітня 2019 року та систематизував раніше розрізнені норми щодо доступності, які містилися в різних державних будівельних нормах. Його розроблення стало відповіддю на необхідність уніфікованого підходу до формування безбар’єрного середовища.

Під час підготовки стандарту було враховано положення міжнародних документів, зокрема ISO 21542, а також європейську практику проєктування доступних просторів. Водночас вимоги адаптовано до української нормативної системи та реальних умов будівельної галузі.

ДБН входить до серії В.2.2 «Будинки і споруди» та визначає об’ємно-планувальні й конструктивні рішення з урахуванням потреб різних груп користувачів.

Принципи універсального дизайну як основа ДБН: універсальний дизайн у будівництві

Ключовою концепцією ДБН В.2.2-40:2018 є універсальний дизайн — підхід, за якого середовище проєктується доступним для максимально широкого кола людей без необхідності подальших спеціальних адаптацій.

Універсальний дизайн виходить за межі технічних рішень для окремих категорій користувачів. Він охоплює:

• можливість різних сценаріїв користування простором;
• простоту та інтуїтивну зрозумілість планування;
• ефективне інформування через зорові, слухові та тактильні канали;
• мінімізацію фізичних зусиль під час пересування;
• достатній простір для маневрування та користування обладнанням.

Такий підхід дозволяє створювати середовище, зручне не лише для МГН, а й для всіх користувачів без винятку.

Актуальні зміни до ДБН В.2.2-40:2018: Зміна №2 та план на Зміну №3

У листопаді 2023 року набрала чинності Зміна № 2, якою було уточнено окремі технічні параметри та усунуто неоднозначності в трактуванні вимог. Зокрема, зміни стосувалися:

• параметрів паркувальних місць для МГН;
• вимог до тактильних покриттів;
• характеристик підйомних пристроїв.

Важливо: для проєктів, розроблених до набрання чинності Зміною № 2, застосовується редакція стандарту без урахування змін, якщо інше не погоджено із замовником або експертною організацією.

З 1 квітня 2026 року планується набрання чинності Зміною № 3, яка гармонізує вимоги щодо доступності територій, будівель та систем навігації з міжнародними стандартами та розширює підхід до формування універсального простору.

Основні розділи ДБН: ключові частини документа

ДБН В.2.2-40:2018 складається з основної частини та системи додатків.

Основна частина охоплює:

1. сферу застосування;
2. нормативні посилання;
3. терміни та визначення;
4. загальні положення;
5. вимоги до елементів і зон будівель;
6. технічні засоби доступності;
7. інформаційне забезпечення та навігацію.

Додатки містять антропометричні параметри користувачів, приклади проєктних рішень і довідкові матеріали.

Логіка використання ДБН: послідовне застосування вимог

Документ побудований за принципом послідовного розкриття вимог — від загальних принципів до конкретних технічних рішень. Це дозволяє застосовувати його як для комплексного проєктування будівель, так і для аналізу окремих елементів під час реконструкції чи адаптації існуючих об’єктів.

Розуміння цієї логіки є ключовим для коректного застосування вимог і уникнення типових помилок.

Територія та шляхи руху: вимоги до пішохідних шляхів і паркування для МГН

Пішохідні шляхи: параметри шляхів руху на території

Основні вимоги до шляхів руху на території:

• мінімальна ширина проходу — не менше 1,5 м (забезпечує безпечне пересування та можливість роз’їзду);
• поздовжній ухил — як правило, не більше 5% для основних маршрутів;
• поперечний ухил — до 2%, щоб уникнути з’їзду коліс;
• перепади рівнів — не більше 4 см, за більших значень потрібні похилі переходи або пандуси;
• покриття — тверде, рівне, неслизьке, без розривів та решіток з великими отворами.

Навіть незначне порушення цих параметрів може повністю заблокувати самостійний рух людини на кріслі колісному.

Паркування для осіб з інвалідністю: вимоги до спеціальних місць

Для об’єктів з автостоянками ДБН передбачає:

• виділення спеціальних місць не менше 10%, але не менше одного;
• мінімальна ширина місця — 3,5 м;
• розташування якомога ближче до входу;
• доступний маршрут від паркування до входу без сходів і бордюрів.

Наявність лише дорожнього знака без фізичної доступності маршруту вважається формальною імітацією доступності.

Вхідні групи: параметри доступного входу та пандусів

Вхід без бар’єрів: вимоги до порогів і дверей

Основні параметри доступного входу:

• висота порогів — не більше 2 см (бажано повна їх відсутність);
• ширина дверного прорізу — від 0,9 м у світлі;
• зусилля для відкривання дверей — мінімальне, без необхідності значного фізичного навантаження;
• скляні двері — з обов’язковим контрастним маркуванням на рівні зору.

Якщо основний вхід недоступний, альтернативний вхід повинен бути рівноцінним, а не «службовим».

Пандуси: технічні вимоги та поширені помилки

Пандус допускається лише за неможливості організувати рівний вхід.

Базові вимоги:

• кут нахилу — не більше 8% (у стандартних умовах);
• мінімальна ширина — 1,2 м;
• горизонтальні майданчики на початку, в кінці та між маршами;
• поручні з обох боків на двох рівнях;
• бортики для запобігання зісковзуванню.

Надмірно крутий або довгий пандус формально існує, але практично не використовується — і це одна з найпоширеніших помилок.

Шляхи руху всередині будівлі: коридори та двері

Коридори: мінімальна ширина та маневрування

Основні параметри:

• мінімальна ширина коридору — 1,5 м;
• у місцях поворотів або маневрування — збільшені габарити;
• відсутність звужень через меблі, обладнання або декоративні елементи.

Коридор — це функціональний шлях руху, а не простір для тимчасового зберігання.

Двері всередині будівлі: вимоги до ширини та фурнітури

• чиста ширина проходу — не менше 0,9 м;
• ручки — на доступній висоті, зручні для захоплення;
• відсутність різких перепадів рівнів;
• можливість відкривання однією рукою.

Вертикальні комунікації: ліфти та сходи за ДБН

Ліфти: габарити кабіни та доступність

У багатоповерхових громадських будівлях ліфт є обов’язковим елементом доступності.

Ключові вимоги:

• габарити кабіни, що дозволяють заїзд і розворот;
• кнопки керування на доступній висоті;
• візуальна індикація поверхів;
• безперешкодний доступ до ліфта з основних шляхів руху.

Сходи: вимоги безпеки та маркування

Сходи не є доступним шляхом, але повинні відповідати вимогам безпеки:

• поручні з обох боків;
• контрастне маркування крайок сходинок;
• рівномірна геометрія сходів;
• достатнє освітлення.

Санітарні приміщення: доступні санвузли для МГН

Для громадських будівель ДБН вимагає:

• наявність доступного санвузла;
• простір для розвороту крісла колісного (не менше 1,5 м);
• правильне розташування унітазу, умивальника та поручнів;
• можливість користування без сторонньої допомоги.

Часткова адаптація без дотримання габаритів не забезпечує відповідності стандарту.

Інформація та навігація: контрастні рішення та тактильні маркери

Доступність — це не лише фізика, а й орієнтація:

• контрастні кольорові рішення;
• читабельні шрифти;
• логічне розміщення вказівників;
• тактильні та візуальні маркери в ключових точках руху.

Нове будівництво та реконструкція: відмінності в підході до ДБН

ДБН В.2.2-40:2018 однаково поширюється як на нове будівництво, так і на реконструкцію та капітальний ремонт, проте механіка застосування вимог принципово різна.

Нове будівництво: повне дотримання вимог ДБН

Для об’єктів нового будівництва вимоги ДБН застосовуються в повному обсязі без винятків. Проєктні рішення з доступності:

• є обов’язковою складовою проєктної документації;
• перевіряються під час державної експертизи;
• є підставою для прийняття або неприйняття об’єкта в експлуатацію.

Формально виконаний, але нефункціональний пандус або «умовно доступний» санвузол у новій будівлі майже гарантовано призводить до зауважень експертизи.

Реконструкція та існуючі будівлі: гнучкий підхід з обґрунтуванням

Для існуючих об’єктів ДБН допускає гнучкіший підхід, але не скасовує саму вимогу доступності.

Адаптація здійснюється:

• у межах технічної можливості;
• з урахуванням конструктивних обмежень;
• з обґрунтуванням рішень у проєктній документації.

Важливо розуміти: «Неможливо виконати» — це не пояснення, а висновок, який має бути технічно доведений.

Саме тут найчастіше виникають конфлікти між замовником, проєктантом та експертною організацією.

Типові помилки при застосуванні ДБН: 5 поширених порушень

На основі практики аналізу об’єктів та експертних висновків можна виділити низку системних помилок, які повторюються незалежно від типу будівлі.

Формальний пандус

1. Найпоширеніше порушення:
   • надмірний ухил (фактично понад 8%);
   • відсутність горизонтальних майданчиків;
   • використання пандуса як декоративного елемента.
2. Такий пандус існує «на папері», але не виконує своєї функції.

Недостатня ширина дверей

3. Типова ситуація:
   • дверний проріз 800–850 мм замість нормативних 0,9 м у світлі;
   • фактичне звуження через лиштви або фурнітуру.
4. Результат — неможливість самостійного проїзду.

Пороги та перепади рівнів

5. Навіть невеликий поріг у 3–4 см:
   • повністю блокує рух крісла колісного;
   • створює небезпеку для людей з порушенням зору.
6. ДБН допускає не більше 2 см, і навіть це — компромісне значення.

Універсальні санвузли «за залишковим принципом»

7. Часті проблеми:
   • недостатні габарити приміщення;
   • неможливість розвороту;
   • неправильне розташування поручнів;
   • сантехніка, що унеможливлює під’їзд.
8. Наявність таблички «WC для МГН» не означає фактичної доступності.

Відсутність безперервного маршруту

9. Окремі елементи можуть відповідати нормам, але:
   • між ними немає безбар’єрного зв’язку;
   • маршрут переривається сходами або вузьким проходом.
10. Доступність оцінюється як система, а не як набір рішень.

Пріоритетність заходів: з чого почати адаптацію за ДБН

У реальних умовах бюджет і технічні можливості часто обмежені. Тому ДБН фактично допускає поетапну адаптацію, за умови правильного визначення пріоритетів.

Перший рівень (критично необхідно)

• доступний вхід;
• безперервний маршрут до основних функціональних зон;
• щонайменше один доступний санітарний вузол.

Без цього об’єкт не може вважатися доступним у принципі.

Другий рівень (функціональна повнота)

• вертикальні комунікації (ліфт або підйомник);
• паркування для осіб з інвалідністю;
• базова навігація.

Третій рівень (комфорт і універсальність)

• повна система навігації;
• тактильні та звукові елементи;
• підвищення зручності для різних груп користувачів.