Хто належить до маломобільних груп населення за ДБН
Коли власник будівлі чує «маломобільні групи населення», він майже завжди уявляє одне: людину у кріслі колісному. Далі логіка проста, потрібен пандус. Пандус зробили, питання закрите.
Тим часом більшість відвідувачів, яким справді складно пересуватися будівлею, пандусом не користується взагалі. Люди похилого віку ходять сходами. Батьки з візками шукають ширші двері. Людина після травми тримається за поручень. Жоден із цих сценаріїв пандус не закриває.
МГН не синонім інвалідності. Поняття значно ширше, і кожен із нас потрапляє до цієї категорії щонайменше кілька разів за життя. Розберемося, що говорить норма, хто до неї входить, і чому від розуміння терміна залежить, чи буде будівля справді доступною, чи лише формально відповідатиме одному пункту.
МГН У НОРМІ: ОДНЕ РЕЧЕННЯ, ЗА ЯКИМ ХОВАЄТЬСЯ ТРЕТИНА КРАЇНИ
ДБН В.2.2-40:2018 «Інклюзивність будівель і споруд» визначає маломобільні групи населення як осіб, що відчувають труднощі при самостійному пересуванні, орієнтуванні, спілкуванні або отриманні послуг.
Зверніть увагу на конструкцію визначення. У ньому немає слова «інвалідність». Немає прив’язки до медичного статусу, документа, довідки чи групи. Норма описує ситуацію людини, а не її юридичну категорію.
Це принципово. Людина з посвідченням про інвалідність і людина зі зламаною ногою в гіпсі перебувають у різному правовому статусі, але в одній фізичній ситуації: обидві не можуть піднятися сходами. Для будівлі різниці немає. Для норми теж.
Друга важлива деталь визначення, воно охоплює чотири різні типи труднощів:
- Пересування — сходи, пороги, перепади висот, довгі маршрути.
- Орієнтування — навігація, вказівники, читабельність інформації, розрізнення поверхонь.
- Спілкування — комунікація з персоналом, отримання інформації в аудіо- чи візуальній формі.
- Отримання послуг — висота стійки, доступність робочого місця обслуговування, можливість дотягнутися до потрібного.
Пандус вирішує проблеми першого типу. Три інших він не торкається взагалі.
ВІСІМ КАТЕГОРІЙ, ЯКІ НОРМА НАЗИВАЄ МАЛОМОБІЛЬНИМИ
Розглянемо детальніше, кого саме норма відносить до МГН і що потрібно кожній категорії.
1. Особи з порушеннями опорно-рухового апарату
Найвідоміша категорія, і саме та, з якою у власників пов’язана вся асоціація з терміном. Але навіть вона неоднорідна.
Користувачі крісел колісних — люди, які пересуваються постійно у кріслі, механічному або з електроприводом. Габарит крісла з людиною близько 70 см ширини і 110–120 см довжини. Для повного розвороту потрібен простір діаметром 1,5 м. Це та цифра, яка проходить через увесь ДБН: коридори, тамбури, санвузли, площадки.
Для цієї категорії критичні: пандуси або підйомники, ширина проходів, габарити приміщень, висота обладнання в межах 0,4–1,1 м від підлоги, відсутність порогів.
Люди, що користуються милицями, тростинами, ходунками. Значно численніша група, але про неї згадують рідше. Вони можуть пересуватися сходами, але повільно і тільки з надійною опорою. Пандус їм часто менш зручний, ніж сходи з поручнями: на пандусі з ухилом 8% людина з тростиною втрачає стійкість.
Для цієї категорії критичні: поручні з обох боків, рівномірна висота сходинок, неслизьке покриття, місця для короткого відпочинку на довгих маршрутах.
Люди з обмеженою рухливістю рук — після інсульту, з артритом, тремором, м’язовою дистрофією. Вони ходять самостійно, але не можуть відкрити важкі двері, повернути круглу ручку, натиснути маленьку кнопку.
Для цієї категорії критичні: зусилля відкривання дверей до 3 кг, важільні ручки замість круглих, кнопки діаметром від 150 мм, автоматичні двері.
2. Особи з порушеннями зору
Категорія, потреби якої майже нічого спільного не мають з потребами користувача крісла колісного.
Незрячі люди орієнтуються тактильно і на слух. Їм потрібні: тактильні смуги на підлозі, які позначають маршрут і попереджають про сходи; тактильні позначення на поручнях і дверях; звукове дублювання інформації; рельєфно-крапковий шрифт Брайля на ключових табличках.
Люди зі значним зниженням зору — набагато численніша група. Вони бачать, але погано: не розрізняють дрібний шрифт, не помічають прозорого скла, не бачать краю сходинки при однорідному покритті.
Їм критичні: контрастне маркування першої і останньої сходинки, маркування скляних поверхонь на двох рівнях, великий шрифт на вказівниках, достатнє освітлення без сліпучих відблисків, контраст між підлогою і стінами.
Люди з порушенням сприйняття кольору. Дальтонізм має близько 8% чоловіків і 0,5% жінок. Для них поєднання червоний/зелений або синій/зелений зчитуються як один тон, тому навігація, побудована на кольорових кодах без дублювання формою чи текстом, для них не працює.
3. Особи з порушеннями слуху
Для них фізичні бар’єри не існують, вони проходять сходами, відкривають двері, користуються санвузлом. Бар’єр інший: інформаційний.
Оголошення голосом вони не чують. Сигнал пожежної тривоги не чують. Виклик до кабінету за номером, оголошений по гучномовцю, не чують. Розмову з адміністратором, який відвернувся, не розуміють.
Їм критичні: візуальне дублювання звукових сигналів (світлові табло, біжучий рядок, світлова пожежна сигналізація), письмова інформація, індукційні петлі для слухових апаратів у зонах обслуговування, можливість комунікації в письмовій формі.
4. Люди похилого віку
Найчисленніша категорія МГН, і найменш врахована на практиці.
В Україні близько чверті населення старше 60 років. Це не всі люди з інвалідністю, більшість із них цілком самостійні, працюють, ходять у магазини, кафе, банки, поліклініки. Але у них поступово знижується сила ніг, гострота зору, швидкість реакції, стійкість рівноваги, витривалість на довгих маршрутах.
Ця категорія добре ілюструє головну тезу статті. Люди похилого віку майже ніколи не користуються пандусом. Вони ходять сходами. І що їм потрібно:
- поручні з обох боків сходів, безперервні, з виступом за межі маршу на 0,3 м;
- рівномірна висота сходинок, нерівномірний марш небезпечний, бо нога звикає до одного ритму;
- контрастне маркування першої і останньої сходинки, бо саме на них найчастіше падають;
- неслизьке покриття у будь-яку погоду;
- місця для відпочинку, лавка у вестибюлі, стілець біля черги;
- достатнє освітлення без різких перепадів яскравості між зонами.
Жоден із цих пунктів не вирішує пандус.
5. Батьки з дитячими візками
Категорія, яку до МГН відносять формально, а на практиці ігнорують, бо «це ж не інвалідність».
Але фізично людина з дитячим візком стикається з тими самими бар’єрами, що й користувач крісла колісного: поріг 5 см, вузькі двері, сходи без пандуса, вертушки на вході, тісний тамбур. Габарити дитячого візка навіть більші за габарити багатьох крісел колісних.
Різниця в тому, що батько з візком може підняти його руками, але з дитиною всередині це небезпечно і фізично важко.
Ця категорія важлива ще й комерційно: батьки з малими дітьми активні відвідувачі кафе, магазинів, поліклінік, торгових центрів. Заклад, куди складно зайти з візком, втрачає цю аудиторію повністю.
6. Вагітні жінки
Особливо в третьому триместрі: змінюється центр ваги, знижується стійкість, з’являється швидка втома, обмежується здатність нахилятися і піднімати вантаж.
Їм критичні: поручні на сходах, місця для відпочинку, доступний санвузол з поручнями і достатнім простором, відсутність слизьких поверхонь, можливість під’їхати ближче до входу.
7. Люди з тимчасовими травмами
Гіпс на нозі, милиці після операції на коліні, рука на перев’язі, свіжий шов після хірургічного втручання. Стан триває від кількох тижнів до кількох місяців, і на весь цей час людина перебуває в статусі маломобільної.
Це та категорія, яка робить тему МГН особистою для кожного. Ніхто не планує зламати ногу. Але статистично більшість людей проходить через такий період хоча б раз.
8. Люди з когнітивними порушеннями
Категорія, про яку майже не говорять при обговоренні доступності. Йдеться про людей з порушеннями пам’яті, уваги, орієнтації в просторі, від наслідків черепно-мозкових травм до деменції у людей похилого віку.
Їм критична простота і послідовність навігації: зрозумілі піктограми, логічна нумерація, вказівники на кожному повороті, відсутність заплутаних маршрутів. Складна будівля з нелогічним плануванням для них непрохідна.
ЧОМУ ВЛАСНИК БАЧИТЬ ОДНУ КАТЕГОРІЮ, А НОРМА — ВІСІМ
Тепер зведемо все разом і подивимось на масштаб.
Якщо скласти всі категорії, люди з інвалідністю, люди похилого віку, батьки з візками, вагітні, люди з тимчасовими травмами, виявиться, що в будь-який момент часу до МГН належить близько третини населення. А якщо врахувати життєвий цикл людини, то через цю категорію проходить практично кожен: у дитинстві у візку, після травми на милицях, у старості з тростиною.
Це змінює рамку розмови. Доступність не про меншину, для якої «треба зробити виняток». Це про більшість людей у певний період їхнього життя.
І тут виникає друга проблема з розумінням терміна. Різні категорії МГН потребують різних, іноді протилежних рішень:
- Користувачу крісла колісного потрібен пандус. Людині з тростиною зручніші сходи з поручнями.
- Незрячій людині потрібні тактильні смуги на підлозі. Користувачу крісла ті самі смуги створюють вібрацію і дискомфорт при русі, тому їх розміщують за визначеною схемою, а не суцільно.
- Людині з порушенням слуху потрібне візуальне дублювання. Людині з порушенням зору звукове. Обидва дублювання мають бути присутні одночасно.
Саме тому ДБН не дає одного універсального рішення. Він встановлює вимоги до кожного елемента будівлі окремо, з розрахунком на різні категорії користувачів.
ЩО З ЦЬОГО ВИПЛИВАЄ ДЛЯ КОНКРЕТНОЇ БУДІВЛІ
Практичний висновок для власника простий: доступність будівлі не вимірюється наявністю пандуса.
ДБН В.2.2-40:2018 регламентує повний маршрут людини через об’єкт, і на кожному його відрізку враховує потреби різних категорій МГН. Якщо розкласти цей маршрут на елементи, виходить приблизно така картина:
- Паркування — місця для осіб з інвалідністю шириною від 3,5 м, розмітка, знаки, відстань до входу не більше 50 м. Детально в статті про паркування для осіб з інвалідністю.
- Підхід і вхідна група — тверде покриття, ухил до 5%, пандус або сходи з поручнями, ширина дверей у світлі, зусилля відкривання, тамбур, контрастне маркування скляних поверхонь. Детально в статті про вхідну групу.
- Вертикальні комунікації — пандус за нормативним ухилом, ліфт або підйомник, сходи з поручнями на двох рівнях і контрастним маркуванням крайніх сходинок. Детально в статті про пандус за ДБН.
- Горизонтальні шляхи руху — ширина коридорів, зони розвороту, відсутність перепадів, покриття, освітлення.
- Санвузол — окреме доступне приміщення з габаритами від 1,8 × 2,1 м, поручнями, правильною висотою обладнання і кнопкою виклику. Детально в статті про санвузол для МГН.
- Зона обслуговування — низька частина стійки з можливістю під’їзду крісла, індукційна петля для слухових апаратів, можливість письмової комунікації.
- Інформаційне забезпечення — навігація, піктограми, тактильні елементи, дублювання звукової інформації візуальною і навпаки.
Кожен з цих елементів працює на різні категорії МГН. Пропуск будь-якого означає, що для однієї з категорій будівля залишається закритою, навіть якщо для решти вона зроблена бездоганно.
Саме за такою логікою побудована і державна оцінка ступеня безбар’єрності, яку проводять у межах щорічного моніторингу: об’єкт перевіряється не за одним параметром, а за повним переліком елементів. Про процедуру докладніше в статті про перевірку безбар’єрності у 2026 році.
П’ЯТЬ ПОМИЛОК У РОЗУМІННІ ТЕРМІНИ
1. «МГН — це люди з інвалідністю»
Найпоширеніша помилка. Термін ширший: він охоплює людей похилого віку, батьків з візками, вагітних, людей з тимчасовими травмами, жодна з цих категорій не має статусу інвалідності. Норма описує ситуацію, а не документ.
2. «Зробили пандус — питання закрите»
Пандус вирішує проблеми однієї категорії, користувачів крісел колісних. Для решти семи категорій він не робить нічого. Найчисленніша категорія МГН, люди похилого віку, пандусом майже не користується.
3. «У нас таких відвідувачів немає»
Твердження, яке зазвичай означає: «вони до нас не приходять, бо не можуть увійти». Відсутність відвідувачів з МГН у недоступному закладі не аргумент про попит, а наслідок бар’єру. Крім того, до МГН належать батьки з візками, люди похилого віку і люди після травм, вони точно є серед відвідувачів будь-якого закладу.
4. «Це вимога для нових будівель, нас не стосується»
ДБН розрізняє нове будівництво, реконструкцію і капітальний ремонт, вимоги для них різні. Але жодна з категорій не звільнена від них повністю. При реконструкції норматив м’якший (наприклад, ширина дверей 0,8 м замість 0,9 м), але діє. Крім того, з 2026 року перелік об’єктів, які підлягають щорічній оцінці ступеня безбар’єрності, суттєво розширився, і охоплює вже не тільки державні установи, а й приватний бізнес та житлову забудову.
5. «Доступність — це дорого»
Частково правда, частково ні. Капітальні рішення (пандус, підйомник, перепланування санвузла) справді потребують серйозного бюджету. Але значна частина вимог до МГН закривається дрібними роботами: контрастне маркування сходинок і скла, заміна круглих ручок на важільні, регулювання доводчиків, встановлення другого поручня, перенесення гачків і тримачів на доступну висоту, друк вказівників більшим шрифтом. Часто саме ці недорогі елементи виявляються критичними для найчисленнішої категорії, людей похилого віку.
КОЛИ ВАРТО ЗАЛУЧИТИ ЗОВНІШНІЙ ПОГЛЯД
Складність теми МГН не в тому, що норми незрозумілі. Вона в тому, що різні категорії потребують різного, а власник об’єктивно не може тримати в голові вісім різних сценаріїв користування власною будівлею.
Людина, яка щодня заходить через свій вхід, не бачить, що доводчик надто тугий для вісімдесятирічної відвідувачки. Не помічає, що на скляних дверях немає маркування, бо знає, де вони. Не задумується, чи є другий поручень на сходах, бо тримається за той, що є.
Зовнішня експертна оцінка це проходження маршруту з позиції кожної категорії МГН, з вимірювальним обладнанням і переліком параметрів ДБН. На виході розуміння, які саме категорії відвідувачів зараз не можуть скористатися вашою будівлею, і що конкретно це змінить.
КОРОТКО: МАЛОМОБІЛЬНІ ГРУПИ НАСЕЛЕННЯ
- Визначення за ДБН: особи, що відчувають труднощі при самостійному пересуванні, орієнтуванні, спілкуванні або отриманні послуг.
- Ключова особливість: визначення не прив’язане до статусу інвалідності, воно описує ситуацію людини.
- Основні категорії: особи з порушеннями опорно-рухового апарату, зору, слуху; люди похилого віку; батьки з дитячими візками; вагітні; люди з тимчасовими травмами; люди з когнітивними порушеннями.
- Масштаб: у будь-який момент часу до МГН належить близько третини населення; через життєвий цикл — практично кожен.
- Найчисленніша категорія: люди похилого віку, і їм критичні поручні, рівномірні сходинки, контрастне маркування і освітлення, а не пандус.
- Практичний висновок: доступність вимірюється повним маршрутом через об’єкт, а не наявністю окремого елемента.
ВІДПОВІДІ НА ЧАСТІ ЗАПИТАННЯ ПРО МГН
Що означає абревіатура МГН?
Маломобільні групи населення, особи, що відчувають труднощі при самостійному пересуванні, орієнтуванні, спілкуванні або отриманні послуг за визначенням ДБН В.2.2-40:2018.
Чи є МГН те саме, що особи з інвалідністю?
Ні. МГН значно ширше поняття. До нього належать також люди похилого віку, батьки з дитячими візками, вагітні жінки, люди з тимчасовими травмами, жодна з цих категорій не має статусу інвалідності.
Скільки категорій МГН виділяє норма?
Вісім: особи з порушеннями опорно-рухового апарату, зору, слуху, люди похилого віку, батьки з дитячими візками, вагітні жінки, люди з тимчасовими травмами, люди з когнітивними порушеннями.
Чи достатньо зробити пандус, щоб будівля вважалась доступною?
Ні. Пандус вирішує потреби лише користувачів крісел колісних. Люди похилого віку, найчисленніша категорія МГН, ним майже не користуються і потребують інших рішень: поручнів, рівномірних сходинок, контрастного маркування.
Яка категорія МГН найчисленніша?
Люди похилого віку. В Україні близько чверті населення старше 60 років, і у більшості з них поступово знижуються сила, зір, стійкість рівноваги та витривалість.
Чи стосуються вимоги ДБН до МГН старих будівель?
Так, хоча норматив м’якший при реконструкції чи капітальному ремонті порівняно з новим будівництвом. Жодна категорія об’єктів не звільнена від вимог повністю.
Чи завжди доступність вимагає великих витрат?
Ні. Частина вимог закривається недорогими роботами: контрастне маркування, заміна ручок, регулювання доводчиків, встановлення другого поручня. Саме ці елементи часто критичні для найчисленнішої категорії МГН.
ДОСТУПНІСТЬ ПОЧИНАЄТЬСЯ З РОЗУМІННЯ, ДЛЯ КОГО ВИ ЇЇ РОБИТЕ
Вісім категорій, різні потреби, один маршрут через вашу будівлю. Аудит показує, яка з категорій зараз не може ним пройти, і що саме змінити.